У статті висвітлюються положення Закону “Про морські порти України” та інших законодавчих актів щодо реорганізації юридичних осіб. Найімовірнішою формою реорганізації (реструктуризації) державних підприємств – морських портів автор вважає їхній поділ. У публікації також розглядається можливий порядок здійснення такого поділу та його юридичні наслідки.
17.05.2012 р. був прийнятий Закон України «Про морські порти України» (далі-Закон), який 13.06.2012 р. був опублікований в газеті «Голос України» № 107 та згідно з пунктом 1 розділу VI «Прикінцеві положення» набере чинності 13.06.2013 року.
Відповідно до визначення, яке міститься в Законі, морський порт – це територія та акваторія, обладнані для здійснення відповідної господарської діяльності, а не державне підприємство (як це передбачено у чинній на цей час редакції Кодексу торговельного мореплавства України). Інакше кажучи, морський порт замість суб’єкта діяльності буде об’єктом діяльності.
Логічним висновком вищевказаної концепції, закріпленої в Законі, є висновок про те, що існуючі морські порти підлягають реорганізації як юридичні особи, а їхнє майно – передачі у повне господарське відання державному підприємству «Адміністрація морських портів» (у частині стратегічних об’єктів портової інфраструктури) і державним підприємствам та/або акціонерним товариствам, створеним на базі єдиних майнових комплексів (за винятком стратегічних об’єктів портової інфраструктури), які можуть бути виділені в окремі підприємства і здійснювати повноцінну господарську діяльність.
Цей висновок підтверджується положеннями пункту 6 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону, в яких закріплено доручення Кабінету Міністрів України протягом 10 місяців з дня опублікування цього Закону провести підготовчі дії, необхідні для здійснення реорганізації державних підприємств – морських портів, та здійснити її.
Аналізуючи положення частини 1 статті 59 Господарського кодексу України (далі-ГК України), частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та частини 1 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», вбачається, що найімовірнішою формою реорганізації державних підприємств – морських портів є поділ за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів.
У результаті поділу державного підприємства – морського порту буде створено дві чи декілька юридичних осіб – державних підприємств, між якими буде розподілено майно, належне морському порту, як вбачається за доцільне, враховуючи необхідність збереження єдиних майнових комплексів, до складу яких входять усі види майна, призначеного для їх діяльності, що технологічно забезпечують завершений цикл надання послуг.
З урахуванням положень частини 1 статті 107 ЦК України кредитори державного підприємства – морського порту, що припиняється, можуть вимагати від цієї юридичної особи виконання зобов’язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов’язання, або забезпечення виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до положень частини 2 статті 104 ЦК України та частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги положення частини З статті 205 ГК України та статті 609 ЦК України вбачається те, що внесення до єдиного державного реєстру запису щодо припинення державного підприємства – морського порту в результаті його реорганізації шляхом його поділу є підставою для припинення зобов’язання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
Логічно припустити те, що в результаті реструктуризації державних підприємств – морських портів шляхом їх поділу будуть визначені їх правонаступники, до яких перейдуть права та/ або обов’язки за чинними на момент їх передачі зобов’язаннями.
У будь-якому випадку виконання зобов’язань морського порту не буде здійснюватися за рахунок майна, яке відповідно до Закону не підлягає приватизації та/або відчуженню у будь-який інший спосіб, а саме стратегічних об’єктів портової шфраструктури,
«ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ МАЄ БУТИ ЗДІЙСНЕНО ПРАВОНАСТУПНИКОМ РЕОРГАНІЗОВАНОГО ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА – МОРСЬКОГО ПОРТУ, НА ЯКОГО ЗГІДНО З РОЗПОДІЛЬЧИМ БАЛАНСОМ БУДЕ ПОКЛАДЕНО ВІДПОВІДНИЙ ОБОВ’ЯЗОК»
до яких відносяться об’єкти державної власності – гідротехнічні споруди, об’єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші засоби навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден.
На території існуючих морських портів здійснює господарську діяльність багато суб’єктів господарювання, зокрема, але не виключио: стивідори, перевізники, експедитори, які мають договірні відносини з державними підприємствами – морськими портами, змістом яких є надання послуг та/або виконання робіт за плату, а отже, усі вони зіткнуться із ситуацією зміни суб’єктного складу у зобов’язанні на стороні морського порту, який буде реструктуризовано шляхом поділу.
Розглянемо правові наслідки реструктуризації державного підприємства – морський порт на прикладі договору про спільну діяльність без об’єднання вкладів учасників, застосування якого досить поширене у сфері діяльності морських портів.
Договір про спільну діяльність без об’єднання вкладів учасників з метою отримання прибутку чи досягнення іншої цілі є дуже зручною та прибутковою для держави формою керування та використання державної власності, оскільки у більшості таких договорів передбачена умова, згідно з якою незалежно від результатів господарської діяльності Порт отримує встановлений договором гарантований мінімум доходу.
Договір про спільну діяльність відрізняється від інших договорів тим, що в результаті його виконання спільною діяльністю учасників може створюватися нове майно, правовий статус якого згідно з частиною 2 статті 1131 ЦК України має бути визначений у цьому договорі.
У випадку якщо таке майно буде створено внаслідок спільної діяльності з державним підприємством – морський порт, під час реорганізації останнього постане питання щодо визначення правонаступника. Якщо ж правонаступники не будуть визначені, це може призвести до того, що поділ майна, яке є у спільній власності учасників (саме такий правовий статус вбачається найімовірнішим щодо новоствореного майна в результаті спільної діяльності), і спільних прав вимоги, які виникли в них, має бути здійснений у порядку, встановленому ЦК України, а саме – майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. При цьому договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.
Дещо схожа ситуація станеться й у відношенні договорів про надання послуг чи виконання робіт, за якими особа, якій морський порт надає послуги чи виконує роботи, сплатила на користь останнього аванс.
Виконання зобов’язання має бути здійснено правонаступником реорганізованого державного підприємства – морського порту, на якого згідно з розподільчим балансом буде покладено відповідний обов’язок. Проте такому правонаступнику також мають бути передані активи морського порту, за допомогою яких будуть надані послуги, виконані роботи. У випадку якщо активи необхідні для належного виконання робіт та/або надання послуг не будуть передані правонаступнику морського порту це призведе до необхідності звертатися для захисту порушених прав до суду з позовом щодо розірвання договору та стягнення збитків.
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що реструктуризація державного підприємства – морського порту є досить складною юридичною процедурою, усі аспекти та особливості якої не можуть та й не повинні бути описані у форматі інформаційного листа, головною метою якого є своєчасне висвітлення питання, яке, якщо вже не постало, то постане перед багатьма суб’єктами господарювання, які, здійснюючи господарську діяльність, мають договірні та недоговірні зобов’язання з державними підприємствами – морськими портами задля їх інформаційної обізнаності з урахуванням питань, висвітлених у цьому інформаційному листі вбачається за необхідне детальніше визначити правові наслідки реструктуризації морських портів у частині:
- виконання та/або припинення зобов’язань, які на момент реструктуризації морського порту (насамперед договірнних бо їх частка значно перевищує інші);
- поділу майна, яке згідно з чинним законодавством та умовами, укладеними договорами, належить на праві спільної власності, у тому числі морському порту або розпорядження ним іншим чином.
Автор: М. Селіванов
Источник: Юридична газета. – 2012. – № 49. – С. 25 – 26.